Пуповинна кров допомогла дитині вийти з коми

Клінічний випадок відновлення дитини після тяжкого ураження мозку

Клітинна терапія при гіпоксично-ішемічному ураженні центральної нервової системи у дітей

У практиці регенеративної медицини дедалі частіше пуповинна кров розглядається як допоміжний інструмент при тяжких неврологічних станах. Один із перших українських клінічних випадків застосування стовбурових клітин пуповинної крові продемонстрував потенціал такого підходу при відновленні після гіпоксично-ішемічного ураження мозку.

Ця історія почалася у 2009 році.

Тяжка гіпоксія мозку: стан із мінімальними шансами

Дворічна Софія через нещасний випадок понад 30 хвилин перебувала без дихання. Результат — глибока кома, апарат штучної вентиляції легень, стійкі судоми, відсутність реакцій на подразники.

Діагноз — гіпоксично-ішемічне ураження центральної нервової системи.

У таких випадках класична терапія часто обмежена: нейрони гинуть доволі швидко, запускається нейрозапалення, формується судомний синдром, порушуються базові функції життєзабезпечення.

Прогноз був вкрай обережний. Кілька місяців дитина знаходилася у глибокому медикаментозному сні. Спроби вивести дитину з кому призводили до значного погіршення стану.

Рішення спробувати терапію пуповинною кров’ю 

У цей період мати дитини очікувала народження другої доньки. Через те, що родина постійно шукала різні можливості допомоги Софії та у родині був медик, можливості клітинної терапії теж розглядалися. Було прийнято рішення зберегти пуповинну кров новонародженої як потенційний терапевтичний ресурс для старшої сестри.

Пологи розпочалися передчасно. Забір матеріалу відбувся в екстрених умовах, після чого клітини були доставлени до Києва, виділені, перевірені на якість і кріоконсервовані відповідно до міжнародних стандартів.

Важливим фактором у 2009 році стала сумісність за групою крові.

Перше введення стовбурових клітин: клінічна динаміка

Після лабораторної підготовки було проведено введення клітинного препарату.

За спостереженнями лікарів та родини вже у перші місяці:

• поступово зникли стійкі судоми;

• зменшився патологічний м’язовий тонус;

• з’явилися реакції на зовнішні подразники;

• почалося відновлення базових функцій.

Через декілька місяців дитина змогла самостійно ковтати — один із ключових маркерів відновлення функції центральної нервової системи. Поступово відновилися дихання, прийом їжі, рухова активність. Через рік було проведено повторне введення залишку клітинного матеріалу.

Чому це спрацювало: роль нейропластичності і клітинної регуляції

Дитячий вік став критично важливою перевагою. Висока нейропластичність мозку створює умови для перебудови нейронних мереж.

Механізми, які могли бути залучені:

• зменшення нейрозапалення;

• імуномодуляція;

• секреція нейротрофічних факторів;

• стимуляція ангіогенезу;

• активація власних стовбурових клітин організму.

Клітинна терапія не «замінює» пошкоджену тканину, але створює біологічні умови для запуску відновлення. До того ж у дітей в організмі функціонують у великій кількості свої активні стовбурові клітини – залишається тільки надати їм  команду до дії. Що і зробили активні фактори пуповинної крові.

Реабілітація як обов’язкова частина лікування

Подальші роки включали інтенсивну роботу з реабілітологами, логопедами, нейропсихологами. Саме комплексний підхід — клітинна терапія + довготривала реабілітація — дозволив досягти стабільного результату.

Сьогодні дитина має активне соціальне життя, навчається та розвивається відповідно до віку, хоча певні неврологічні особливості зберігаються.

Джерело